Поле неначе додає широти й волі вашому душевному стану, ви немов зріднюєтесь з ним; так само зріднюєтеся з річкою - і раптом у с

обі відкриваєте щось таке ж пекуче, сумовито-вічне. А вже в лісі дух ваш підростає, величнішає. Але не скрізь однаково, поміж різних дерев буває по-різному. Серед густо посаджених вільх вам тривожно й незатишно, щось не дає вам спокою. Оглядаєтесь по боках, намагаєтесь запримітити щось, але ніде нічого, тільки похмурі кущі та тьмяні якісь закутки.
Запишіть текст фонетичною транскрипцією!